інтимна лірика івана франка

Інтимна лірика І.Франка. Концепція ліричного героя. Інтимна лірика І.Франка. Концепція ліричного героя - раздел Философия, Енеїда І. Котляревського – перший твір нової української літератури В Українській Літературі Іі Пол. Хіх Ст. Іван Франко Був. В українській літературі ІІ пол. ХІХ ст. Іван Франко був найбільш пристрасним і гнівним народним співцем, продовжувачем традицій революційної поезії Шевченка. Естетичні настанови Ф. не розходились з його практикою: він служив трудовому народові, закликав його боротись за своє визволення, за возз’єднання українського народу, за дружбу з великим братнім рос. народом. Шевченкова пристрасність, полум’яний патріотизм, гнів до визискувачів, невтомна боротьба за долю народу стали джерелом натхнення поета, про що неодноразово зазначав Ф. Лірика, як і епос та драма, є образним відображенням життя. Поет-лірик передає думки, почуття, настрої, викликані навколишньою дійсністю, так і своїми переживаннями. Лірика набирає суспільного значення тоді, коли відбиті в ліричному творі переживання поета співзвучні настроям передової частини суспільства, коли його думки зв’язані з інтересами народних мас. Теми – різні, як і саме життя. Головні групи лірики : філософська, громадянська, інтимна і пейзажна. Як і для Шевченка, так і для Франка народна поезія була єдиною плідною основою художнього новаторства. Доказом цього може бути лірична драма «Зів’яле листя», яка вийшла з друку 1896 року. Поява її викликала неабиякий резонанс у тогочасному галицькому оточені митця: недуги підхвалювали автора, радіючи, що він нібито покінчив із громадянською лірикою і перейшов до мотивів, так би мовити, занепадницьких - "журба", "сум", "кохання". “ Зів’яле листя ” інколи називають збіркою ліричних поезій. Це не зовсім вірно. Книжка має струнку будову, міцний сюжет і ту внутрішню цільність задуму, яка примушує нас сприймати кожен ліричний вірш збірки як окрему цеглинку великої будови. Ось чому Франко і назвав своє “ Зів’яле листя ” ліричною драмою. Лірична драма вражає читача великою внутрішньою сконцентрованістю ліричного чуття, незвичайним багатством змісту, мінливістю настроїв і тонкою грою емоцій, що знаходить свій конкретний вияв у мінливості метру, рими, ритму, строфіки. Тут знайдемо вірші розповідні, описові, медитативні, складні імітації народних плачів і народної пісні. Не випадково ж лірика «Зів’ялого листя» притягала й притягає увагу композиторів. Ось твори, покладені на музику: “ Безмежнеє поле…”, “ Розвійтеся з вітром…”, “ Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “ Як почуєш вночі…”, “ Твої очі – як те море…”, “Я не кляв тебе, о зоре…”, “ Червона калино…”, “ Ой ти, дубочку кучерявий…”, “ Ой жалю, мій жалю…”, “ Чого являєшся мені…”, “ Оце тая стежечка…”, “ Даремно, пісне, щез твій чар…” та ін. Мотиви туги і страждань, що звучать у віршах збірки, викликані складними суспільними умовами життя поета. Появі цих мотивів певною мірою сприяло також і те, що поет не був щасливим в особистому житті. Соціальні перепони розлучили його з коханою Ольгою Рошкевич, з якою мріяв поєднати долю і ділити творчу працю і боротьбу. Все ж не слід ототожнювати почуття і переживання героя з думками і переживаннями поета.Незаперечним є одне: лірична драма Франка “ Зів’яле листя ” – це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. Пісні її – це три “ жмутки ” зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. З самим Франком сталося те саме, що пізніше спіткало Лесю Українку. Долаючи власну душевну травму, він зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, об’єктивізуватися від них. Ліричні пісні “ Зів’ялого листя ” він вважав найсуб’єктивнішими з усіх, що появились у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка, але “ найбільш у способі малювання складного людського чуття ”. Збірку відкриває передмова автора, яка говорить про те, що герой віршів був слабкою людиною, яка після того як зробила рішучий крок застрелила себе, але це не факт, а лише літературна фікція. Давати пояснення до цих віршів Франко не вбачає потреби, адже вони мають самостійне літературне значення. Поезія посідає провідне місце в багатогранній творчості великого Каменяра, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового "Кобзаря", значна її частина належить до кращих надбань світової поезії. Але яскравою зіркою у поетичному доробку поета сяє його незвичайна поетична збірка "Зів'яле листя", видана 1896 року. Вона об'єднала поезії переважно з сумними, журливими мотивами, написані протягом найважчого періоду життя поета. Жорстоке переслідування письменника польською та українською буржуазією, його третє ув'язнення, недопущення Франка до викладання у Львівському університеті - це ті болючі удари, що завдавало йому життя у ці важкі роки. Вони сипались на поета один за одним, затьмарюючи душу, шарпаючи серце. Саме вони і викликали сумні мотиви в його поетичній творчості. І тому цілком зрозуміла поява цієї поетичної збірки. Цих невимовно тяжких страждань неможливо було викреслити із пам'яті, вирвати із серця. Збірку "Зів'яле листя" митець назвав "ліричною драмою". Це дійсно драма. Це сумна розповідь про невимовні страждання людської душі, зраненої як життєвими негараздами, так і нещасливим коханням. Моя бо й народна неволя - То мати тих скорбних пісень, - писав І. Франко. Символічна і назва збірки. "Зів'яле листя" - це художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття. Але кохання - і як той вогонь, що "враз і гріє й пожирає", якщо воно нероздільне, нещасливе. Мабуть, тому у відчаї ліричний герой вирішує піти з життя. Таким чином, напруга почуттів змінюється так: життєствердження через кохання - розчарування - зневіра і розпач. Збірка має три "жмутки", де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя. Перший "жмуток" передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість. ("Так, ти одна моя правдивая любов", "За що, красавице, я так тебе люблю".) Ліричний герой не хоче згодитись з тим, що кохана йому відмовляє. Він то звинувачує в усьому обставини ("Раз зійшлися ми случайно. "), то прагне здаватися збайдужілим ("Я не надіюсь нічого. "), то вмовляє кохану зглянутися на його страждання ("Не минай з погордою. ", "Я не кляв тебе, о зоре"). Другий "жмуток" ліричної драми написаний переважно у народно-пісенній манері, тому багато віршів з другого "жмутка" стали улюбленими піснями та романсами ("Ой ти, дівчино, з горіха зерня. ", "Червона калина, чого в лузі гнешся?", "Чого являєшся мені у сні?" та інші). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Провідним мотивом поезій третього "жмутка" є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. "Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу, чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв", - писав М. Коцюбинський. І з ним важко не погодитись. У своїй збірці "Зів'яле листя" Франко виступає як найтонший поет-лірик, співець високого кохання. Ліричний герой драми - людина з ніжною, вразливою душею, але разом із тим - сильним характером. Ніщо не страшить його - ні труднощі життя й невдачі, ні наклепи й переслідування ворогів, ні зрада друзів, ні цісар з його тюрмами й жандармами. Із будь-яким горем ліричний герой готовий помірятися, але не може відмовитись від великого й сильного почуття любові, він не може вирвати з серця чарівний образ дівчини, котру покохав до самозречення. За причину своїх мук закоханий юнак вважає три недолі, що стали супутниками його життя: перша недоля - то "м'яке серце", друга - "холопський рід", третя - "горда душа". Людська гордість не дозволяє герою просити милостині в коханні, тому всі свої болі й страждання він "у серці здавлює на дні". Особисті переживання ліричного героя, його чистоту, самозреченість поет підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Найніжніше, найінтимніше викладає він зворушливими словами. Нікого не можуть залишити байдужими ніжні рядки його поезії, особливо тих, хто любив і страждав. Хто ж вона, та жінка, яка збудила в серці ліричного героя таку незвичайну любов, зранила його палке серце й наповнила всю його істоту нестерпними душевними муками?

Читаючи цю збірку, розумієш: в "ліричній драмі" немає цільного жіночого характеру. Героїня збірки з'являється то загадковою незнайомкою, то легковажною красунею, а найчастіше вродливою, наче перенесеною з народних пісень дівчиною. Чарівний образ дівчини, що є джерелом і радості, і муки ліричного героя, змальовує поет у вірші "Ой ти, дівчино, з горіха зерня. ". Вродою дівчина - "з горіха зерня", а серцем - "колюче терня". Уста її - тиха молитва, а слово - "гостре, як бритва". Темніші від ночі очі коханої, а сама вона "ясная зоря". Це незвичайна врода дівчини бентежить душу закоханого юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає на серце. І все ж таки кохання підтримує ліричного героя, надає йому натхнення, творчої наснаги і сили. Я понесу тебе. У народі кажуть: "Світ постав з любові". Саме так. Кохання існує на землі здавна. Розділене воно чи ні, але все одно робить людину чистішою, благороднішою, кращою, надихає на найвеличніші подвиги й звершення. І саме таке кохання оспівав І. Франко у найгеніальнішому зі своїх творінь - збірці "Зів'яле листя", цих "хвилюючих писаних кров'ю серця рядках". Ліричний герой — людина сильного характеру та ніжної душі. Три недолі стоять на шляху закоханого: "м'яке серце", "хлопський рід", "горда душа". Особисті переживання героя автор підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Ліричний герой не капітулює перед супротивником — він впевнений у своїй правоті.Якщо герой збірок "З вершин і низин" та "Зів'яле листя" був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки "Мій Ізмарагд" урівноважений, спокійний і розсудливий.Мотиви лірики Ф. — це сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у своїх почуттях. . Збірка поезій Івана Франка “Зів’яле листя“ створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. Вона складається з трьох циклів, названих “жмутками“. “Зів’яле листя“ містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. Мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. Появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною Ольгою Рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю. Інтимна лірика “Зів’яле листя“ своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. У рефераті “Іван Франко“ Михайло Коцюбинський писав: “Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. У Франка є прекрасна річ - лірична драма “Зів’яле листя“. Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою. До найкращих віршів збірки належать: “Ой ти, дубочку, кучерявий“, “ Ой ти, дівчино, з горіха зерня“, “Чого являєшся мені у сні?“ та інші. В народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. У вірші “Червона калино. “ образ дуба представлений як символ ворожої сили. Дуб звертається до калини: З глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. Та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. Прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. Вірш нагадує пісню. Поезія “Чого являєшся мені у сні?“ є однією з найкращих у збірці. У ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. Тільки у сні з’являється йому образ коханої: Герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. Свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні: Засобами української лірично-народної пісні написана поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня“. Для форми вірша Франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні “Ой ти, дівчино, горда та пишна“. З народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. Такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). Очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце пожаром, будять у нього незгасиме почуття любові. У вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце. Таким чином, у ліричній драмі “Зів’яле листя“ Франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу. . Збірка поезій Івана Франка “Зів”яле листя” створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. Вона складається з трьох циклів, названих “жмутками”. “Зів”яле листя” містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. Мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. Появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною Ольгою Рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю. Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові – лірику, співцеві кохання і настрою. До найкращих віршів збірки належать: “Ой ти, дубочку, кучерявий”, ” Ой ти, дівчино, з горіха. З глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. Та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. Прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань – такий зміст образу червоної калини. Поезія “Чого являєшся мені у сні?” є однією з найкращих у збірці. У ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. Тільки у сні з”являється йому образ коханої: Герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. Довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. Свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні: Засобами української лірично-народної пісні написана поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”. Для форми вірша Франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні “Ой ти, дівчино, горда та пишна”. З народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. Такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). Очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце пожаром, будять у нього незгасиме почуття любові. У вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце. Таким чином, у ліричній драмі “Зів”яле листя” Франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу. Related posts: Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зівяле листя” – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зівяле листя” Читання поезії Івана Яковича Франка – Великого Каменяра – це завжди свято, дотик до струн серця, чарівної краси рідного краю. Нікого не може залишити байдужим ніжність, гама почуттів, якими пронизана збірка “Зів’яле листя” (1896 р.) […]. Мотиви лірики Івана Франка В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка – це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяря […]. Твір на тему – “Зів’яле листя” в душі й пам’яті Івана Франка Іван Франко виступав в усіх літературниї жанрах: поезії, прозі, драматургії. Також він був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури, науковцем. Після Тараса Шевченка наполум’янішим народним співцем виступив Франко. Великоим майстром любовної лірики виступив він у збірці “Зів’яле листя” (уперше видана 1896 р.). У ній поет залишив частину свого внутрішнього “Я”, відтворив особисте пережите. “Зів’яле листя” складається […]. Інтимна лірика – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Інтимна лірика Нова грань таланту Івана Франка розкрилася у збірці “Зів’яле листя” (1896 p.), яку митець назвав “ліричною драмою”. Цей шедевр інтимної лірики понад сто років бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, і дарує естетичну насолоду. Збірка складається з “трьох жмутків”, де розкривається туга і страждання ліричного героя, породжені складними […]. Інтимна лірика Сосюри Володимир Сосюра – знаний в Україні та за її межами поет, якого називають “одним із сузір’я фундаторів української поезії” (Б. Олійник). 1917 року в пресі вперше з’явився його вірш; 1918 року він боєць загону проти гетьманців і німецько-кайзерівських загарбників. Потім Червона армія, а поезія “стала другою натурою”. Того ж року побачила світ збірка віршів “Червона […]. Інтимна лірика Сосюри 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР СОСЮРА Інтимна лірика Сосюри Трохи незручно казати “інтимна лірика” про окремі вірші поета, який відрізняється небувалою відкритістю душі, відвертістю в самовираженні, який не ховає нічого від читача. У цьому нема нічого від “душевного стриптизу”, від колупання на людях гнійних психічних ран. Душа Сосюри – здорова й цільна у […]. Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю О краю мій, підгір’я ти прекрасне, Як я люблю, як я люблю тебе! Мов зірка та, що світить і не гасне. Так та любов в душі моїй живе. Іван Франко. Життя і творчість Івана Франка тісно пов’язані з селом, в якому він народився і жив. Воно розташоване в мальовничому закутку, оточене дубовими та ялиновими лісами […]. “Зів’яле листя ” в серці й у пам’яті поета Івана Яковича Франка Поезія видатного українського письменника, поета і драматурга І. Франка посідає провідне місце в багатогранній творчості Великого Каменяра і стала одним з найбільших досягнень національного поетичного слова, а значна її частина складає кращі надбання світової літератури. Самою яскравою зіркою у поетичному доробку І. Франка є поетична збірка “Зів’яле листя”, яка побачила світ у 1896 році. Ця […]. Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Понад сто років шедевр інтимної лірики Івана Франка, його лірична драма “Зів’яле листя” бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, болем нерозділеного кохання, дарує естетичну насолоду. Коли її читаєш, то майже фізично відчуваєш, через які страждання й випробування пройшов великий Каменяр, що був людиною тонких […]. Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” (2 варіант) Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” (ІІ варіант) Непохитний воїн духу, революціонер і каменяр, Іван Франко, уявляється людиною міцного душевного гарту, залізної волі, яка затисла в твердий кулак усякий вияв ніжного почуття. Та прочитавши збірку “Зів’яле листя”, відкриваєш для себе іншого Франка: трепетного і вразливого, тривожного і покірного, здатного на велику […]. Трагедія закоханого серця в ліричній драмі І. Я. Франка “Зів’яле листя” Збірка поезій Франка “Зів’яле листя” з підзаголовком “Лірична драма” створювалась більше десяти років (1886- 1896) і вийшла у 1896 р. То були найтяжчі роки в житті Франка. Він зазнавав текучих ударів з боку шляхти, урядових кіл. Його було звільнено з роботи і цим позбавлено засобів існування. До того ж поет не мав і особистого щастя. […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Інтимна лірика Дмитра Павличка Із поезії Дмитра Павличка можна дізнатися багато про життя, погляди та переконання автора. Нужда, тяжка праця, освіта чужою мовою – це його життя. У дитячому серці жила Україна, Материнські веселі і журні пісні, Та за мову мужицьку не раз на коліна […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка Світова література знає немало інтимної поезії найчистішої проби. Пригадаймо сонети Петрарки, лірику Пушкіна, неповторне “Зів’яле листя” І. Франка, поезію Сосюри. Павличку вдалося сказати оригінальне слово про животворні емоції кохання. Тема кохання, болісного, жагучого, драматично гострого – одна з характерних для поета. Захоплення жіночою красою, палкий жаль за втраченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках – такі […]. Інтимна лірика. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і […]. Інтимна лірика. Стуса ВАСИЛЬ СТУС 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СТУС Інтимна лірика. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про […]. Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” (1 варіант) Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” (1 варіант) Любов до Вітчизни своєї У ньому, як радісна даль, І огнена мука Мойсея, Й “Зів’ялого листя” печаль Сосюра “Зів’яле листя”, – так говорить М. Мочульський про ліричну збірку Франка, і згадує слова Платона про людські душї: що Бог розкидав їх […]. “Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю” Про силу духу все співав. Іван Франко Говорячи про зв’язок поезії з народною піснею, не можна оминути проблеми жанрових особливостей лірики як одного з літературних родів. Власне, поезія виникла як пісня. Недвозначно свідчить про це походження й первісне значення слова “лірика”, яке в нашому контексті сприймається як синонім слова “поезія”. Отож “лірика” походить від грецького […]. Трагедія закоханого серця в ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” З невимовного болю Франкової душі постала збірка “Зів’яле листя”. А тому й пісні в ній – “то голосні ридання”, “підстрелені пташки”, зойки враженого серця. Під тягарем життєвих обставин поет втомився, знесилився, почувався “зраненим звіром”, що тікає в нетрі, щоб у своєму барлогу вмирати. Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною […]. Інтимна лірика поета Степана Руданського Інтимна лірика поета Степана Руданського Любов – це внутрішній світ, який окрилює людину. Багато ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб описати це високе почуття, щоб висловити свою палку любов до матері, нареченої, рідної дитини. Підносив це почуття і Степан Руданський, хоча і дало воно йому не радість і щастя, а сум і горе. Після […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка ДМИТРО ПАВЛИЧКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДМИТРО ПАВЛИЧКО Інтимна лірика Дмитра Павличка В українську новітню поезію Дмитро Павличко ввійшов як продовжувач традицій інтимної лірики. Сосюри, перейнятої суспільними мотивами, громадянським звучанням. Інтимна лірика – це насамперед любов у всіх її проявах: від ніжної, вдячної любові до матері, безмежної відданості Батьківщині до трепетного кохання до найкрасивішої […]. Інтимна лірика Ліни Костенко За багато віків про Кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові і нові слова, ноні відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”, (Інтимна лірика. Павличка) Любов робить нас гідними високого неба, а воно – ще більшою мірою – робить нас гідними любові. Тому люди, духовна глибина яких сягає за обрій, здатні відчути кохання в усій повноті. Дмитро Павличко належить саме до таких людей. Якими рисами окреслити його творчість?

Отак, не думаючи, можна сказати відразу: “Писав про те й про те, […]. Інтимна лірика Лесі Українки “Чи не одинокий мужчина на всю нашу новочасну Європу”, – так сказав про Лесю Українку її літературний побратим, Іван Франко. Лариса Косач (справжнє ім’я Лесі Українки-письменниці) заслуговує на таку характеристику, якщо під чоловічими пріоритетами мати на увазі мужність, силу Духа, стійкість, вольове начало, здатність до інтелектуальної праці, до масштабних узагальнень та історичних знахідок. Усе це […]. Інтимна лірика. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні […]. Мої думки і почуття, викликані творами збірки. І. Франка “Зів’яле листя” Збірка “Зів’яле листя” – велике досягнення в скарбниці української літератури. І. Франко писав її більше десяти років, давши їй підзаголовок “Лірична драма”. Збірка вийшла в 1896 році. То були найтяжчі роки в житті поета. Він зазнав пекучих ударів з боку шляхти, урядових сил. До того ж І. Франко не мав і особистого щастя. Обставини розлучили […]. Інтимна лірика Б. Олійника Інтимна лірика Б. Олійника є одним із найцікавіших і найвагоміших пластів творчого доробку поета. Прекрасні задушевні вірші про щасливе кохання, про біль розлуки, про чарівну любов, що не має меж, про трепетні почуття закоханих знаходимо у різних збірках поета: “Мелодія”, “Гора”, “У дзеркалі слова”, “Я б спокійно лежав під вагою століть… “ У сучасній поезії […]. “Лірика І. Франка” В українську літературу Іван Франко увійшов як видатний публіцист, філософ, драматург, прозаїк і лірик. Його поетична спадщина настільки різноманітна, що стислою характеристикою охопити її неможливо. Лірична творчість І. Франка – це зброя боротьби проти ворогів трудового народу, вияв громадських і політичних ідеалів, своєрідний світ, який відбивав його думки про долю трудящого народу, філософські роздуми і […]. Червоне – то любов, а чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (2) “ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА” (ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА) За десятки століть історичного розвитку людство підкорило чимало висот у різних галузях життя. Та нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і неподоланне почуття любові. Служіння їй є вищим змістом людського існування, адже саме воно спричинило духовний злет всесвітньої […]. Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту-у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбута філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім-серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і несподіваність, загадковість цього феномена тривожить і чарує поета. Любов “виплила з туману… юнацьких несміливих снів”, […]. Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (3) Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) Вже рання творчість Дмитра Павличка вабила чистотою слова. З роками голос поета мужнів, ширшали обрії його тематики, звучання його поезії ставало все більш різноманітним; ліричне перепліталося з іронією, філософський роздум – з патетичним осудом; строфи відливаються і в сонет, і в поему, […]. Інтимна лірика Василя Симоненка Споконвіку лірика вабила різних людей і вміло могла посортувати їх, безжально скидаючи одних зі сторінок історії, а інших вітаючи лаврами. Так вийшло й із Василем Симоненком. Його ліра лунала з сивої давнини. Джерело поезії дзюркотіло десь біля вишневого садка, коло Шевченкової хати, потім починало дзвеніти на Лесиному Поділлі, і було чути в тому дзвоні акорди […]. Твір на тему: “Лірика І. Франка” В українську літературу Іван Франко увійшов як видатний публіцист, філософ, драматург, прозаїк і лірик. Його поетична спадщина настільки різноманітна, що стислою характеристикою охопити її неможливо. Лірична творчість І. Франка – це зброя боротьби проти ворогів трудового народу, вияв громадських і політичних ідеалів, своєрідний світ, який відбивав його думки про долю трудящого народу, філософські роздуми і […]. Інтимна лірика Ліни Костенко Моя любове!

Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко Поезія Ліни Костенко надзвичайно м’яка і жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її почуття й думки, що стали мені дуже близькими. Її поезія – це талант, це гармонія. Гармонія мозку і душі, думки і почуття, змісту і форми. Талант поетеси, […]. Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав… ” – це твердження. Симоненка з прологом до створеного ним чаруючого образу коханої. Найбільше сподобався мені його вірш “Вона прийшла”. Це поезія про перше велике, несміливе кохання, що проникає в душу людини, в її зачарований світ. Кохана з’являлася юнакові тільки в романтичних […]. “Все не те, коли нема любові… ” (інтимна лірика. Павличка) Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так? Бо люди закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищує, окриляє. Звісно, поети, люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути цієї такої високої і такої земної теми… Інтимна лірика Дмитра Павличка надзвичайно схвилювала мене: від […]. Інтимна лірика Симоненка Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність його віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика ДПавличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка У безмірі поетичного доробку Дмитра Павличка ласкавим світом людяності, любові і доброти є лірика кохання, а в жанровому розмаїтті лягає на душу його поетичне слово. Говорити про неповторність поетичного мислення Дмитра Павличка можна на основі будь-якого жанру, до якого він не байдужий. Але пісенний видається найвдячнішим, бо його словесно-музичний простір дає можливість творцеві щонайглибше осмислювати […]. Інтимна лірика Лесі Українки Інтимна лірика Лесі Українки Важке життя випало на долю Лесі Українки. Поетеса понад усе любила правду і свободу, а навколо панували кривда і насильство; хотіла бачити людей щасливими, а вони ледь виживали; мріяла про кохання, але фізична недуга стала між нею і коханим. І тільки в невтомній праці, у творчості знаходила Леся Українка опору, тільки […]. Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Вона так гарно, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. І. Франко Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов’язані з життям народу, так глибоко відображали […]. Берег любові - та повість-есе Романа Горака „Тричі мені являлася любов” Мета: представити учням особистість І. Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання; розвивати читацькі навички школярів, вміння аналізувати та коментувати прочитане; вчити учнів самотужки опрацьовувати науково-публіцистичні матеріали та складати невеликі сценарії, у яких поєднувалися б музика, лірика й акторська гра; через виразне читання віршів Франка, уривків з повісті-есе Р. Горака допомогти десятикласникам розкрити світ почуттів поета, розвивати уміння художнього читання інтимної лірики; творчо осмислити і відтворити події, що відбулися в житті І. Франка; з'ясувати особливості пристрасних почуттів та майстерність їх втілення у збірці „Зів'яле листя”; сприяти вихованню естетичних смаків, утверджувати в юнацьких душах доброту, милосердя, красу і щирість почуттів. Тип уроку : урок сприйняття і поглибленого аналізу художніх творів. Форма уроку : урок-композиція (проводиться на двох спарених уроках). Методи і прийоми : слово вчителя, виразне читання поезій І. Франка, бесіда на основі прочитаних творів, поетично-музична інсценізація „Тричі мені являлася любов”, дослідницька робота учнів-критиків. Міжпредметні зв'язки: музика. Аудіозаписи пісень „Ой ти, дівчино, з горіха зерня. ” та „Червона калино, чого в лузі гнешся?”; запис вірша „Чого являєшся мені. ” Обладнання : виставка творів і портрет Івана Франка; ТЗН, таблички з іменами жінок поета; сценарій, музичне оформлення та декорації. Звучить куплет і приспів пісні „На березі життя”. Любов. Кохання. Такі хвилюючі слова. Скільки навіюють вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням. Що ж означає кохати?

У вас все попереду, і кожен знайде свою відповідь на це запитання у своєму серці. А ми сьогодні звернемось до поезій Франка: Ми звикли говорити про Франка як про поета-бор-ця, але ж він ще й тонкий лірик, людина з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього, великого. Вічна тема кохання знайшла яскраве втілення у творчості Франка — поезії, прозі, драматургії. Сьогодні на уроці слова „туга”, „сум”, „нещасливе кохання” звучатимуть досить часто. Адже пошуки берега любові в складному, бурхливому житейському морі тривог не бувають без перешкод. Кружляють у тихому сумному осінньому повітрі листочки, падають на мокру від дощу (чи від сліз?) землю, ніби хочуть зігріти її. На тих листочках закарбовано найніжніші, найпотаємніші порухи поетової душі. Спробуймо зрозуміти її поривання, болі, втіхи — і тоді відкриємо для себе Франка — „лірика високої проби”. Звернемося до листів поета, збірки „Зів'яле листя”, повісті-есе Романа Горака „Тричі мені являлася любов”. Щоб зрозуміти ці поезії (чудову збірку інтимних віршів), вам слід було прочитати рекомендовану повість-есе Р. Горака „Тричі. ” 1. Ви зустрілися з новим терміном повість-есе. Як ви його розумієте?

(Повість-есе — це документальна повість на основі листів, фактичних даних). 2. Що ви можете сказати про композицію повісті?

(Складається з чотирьох частин: частина І — „Одна несміла, як лілея, біла. ”; частина II — „Явилась друга — гордая княгиня. ”; частина III — „Явилась третя. — і очам приємно. ”; частина IV —„Жінка, котра була поруч. ” Кожна з них присвячена жінці). 3. Чому назви перших трьох частин звучать як поетичні рядки?

(Бо вони є рядками з поезій І. Франка). 4. Чому повість Р. Горака має назву „Тричі мені являлася любов”?

(Бо так І. Франко назвав поезію, де висловив свої глибокі почуття до трьох жінок, які зустрілися йому на життєвому шляху). IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. Про особисте життя людей, а особливо видатних, треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той бік життя людини, який часто не залежить від неї. Чи винен Франко, що втратив Ольгу Рошкевич?

Чи хотів злого, коли вирішив поєднати своє життя з Ольгою Хоружинською вже не з любові, а з глибокої поваги до неї?

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього величного почуття. „Хвилини, в котрих я любив. були, може, найкращі в моїм житті — жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості”. А в листі до. Кримського від 26 серпня 1898 року І. Франко писав: „Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич. Наша любов тяглася десять літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар'єру, але по моїм процесі 1878—1879 р. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 році присилували панну вийти заміж за іншого. Се був для мене важкий удар, і сліди його знайдете в „На дні” і у віршах „Картка любові”. — Що ж з Горакової повісті нам відомо про Ольгу Рошкевич, першу Франкову любов?

Завдання. В ході уроку робити записи, занотувати те, що найбільше вразило. Повідомлення учнів першої групи за І частиною повісті-есе Романа Горака. Учень 1. Ольга Рошкевич народилася 11 лютого 1854 року. У наступному році в родині Михайла Рошкевича з'явився на світ син Ярослав, а в 1859 році — дочка Михайлина. У. Лолині звільнилося нове місце пароха, куди отця Рошкевича й призначили. До цієї посади додавалося 9 моргів одного поля, 22 морги сіножатей і конгресійна дотація 267 злотих. Перший раз Франко побачить Ольгу в 1874 році, під час канікул у Лолині. Від цього часу він залишить там своє серце. Одного разу в Лолин наїхала „єпископська візитація” перевіряти, як ідуть мирські та духовні справи в отця Рошкевича. Отець влаштував гостям пишний обід, на який запросив і Франка. Шановні отці говорили про політику, погоду і про народ. Народ, на їх думку, зовсім зледащів, забув про Бога, про церкву, а лиш п'є горілку. Франко не витримав, почав доводити своє. Назрівав скандал. Отець Рошкевич зблід, не знав, що робити. Але побоювання були даремні. Один з гостей, вислухавши Франка, сказав : „ Та то, прошу я вас, розум. Та пану Франку з таким розумом бути, щонайменше, університетським професором”. Гості випили за пророкування і в один голос заявили: обов'язково підуть на першу лекцію професора. Заодно поздоровили й отця з гарною партією для доньки. Президія намісництва у Львові висилає лолинському старості розпорядження про необхідність з'ясувати характер зв'язків між о. Рошкевичем та Франком. Після цього розпорядження Рошкевича потягнули в Долину для протоколу. Коли слідчий запитав, з якою метою Іван Франко бував у них удома, священик сказав, що пан Франко був репетитором його сина Ярослава. Але слідчий продовжував збирати необхідну інформацію. 29 липня 1877 року долинський помічник старости писав: „Я встановив, що стосунки Франка з Рошкевичем мали більш сімейний характер, бо Франко хотів одружитися з його дочкою”. У Ольги був сильний характер, і вона слухати не хотіла, щоб розірвати відносини з Франком. Вона виїжджає на зиму до Іванівки, а звідти до Франка. В їхніх листах ще повно надії на спільне життя і майбутнє. Для себе на весілля вони готували подарунок: збірку пісень, записаних у Лолині. Ці пісні збирала Ольга. Вийшовши з тюрми, Франко таємно від усіх приїздить до Лолина, щоб побачитися з Ольгою. Більше він у Лолині не був, бо дуже добре усвідомлював своє становище, розумів, що зв'язок із цією дівчиною не може продовжуватись. Учень 3. Невдовзі після деяких вагань Ольга вийшла заміж за Володимира Озаркевича. Дізнавшись про це, Франко писав їй: „Не бійся, не стану дораджувати тобі, стративши тебе, стратив тим опору в житті”. Шлюб Ольги Рошкевич з Володимиром Озаркевичем відбувся в Лолині у вересні 1879 року. Таким чином, Ольга отримала волю. їй здається, що саме тепер прийшла пора здійснити задумане: стати письменницею. Перші кроки в літературі, підтримка Івана Франка вселяють надію в Ольгу. Вона гарно перекладає, але написати самостійну річ не може. Наприкінці 1879 року Ольга покидає назавжди Ло-лин і переїздить до чоловіка. Франко і Ольга поступово віддалялись одне від одного. Ольга стала сумніватися в любові Франка. Між ними почалися непорозуміння. Листи до Франка Ольга пише все рідше. Учень 4. Недобре складається життя Володимира Озаркевича. З батьківського насидженого місця його переводять у с Скопівку. Там народжується син, якого назвали Іваном на честь Франка, а за ним і дочка Олена. З 1908 року Володимир Озаркевич працює. Берегів Нижній. Там він і помер у 1912 році на 57-му році життя. Після смерті чоловіка Ольга деякий час живе у сестри Михайлини, а коли захворіла дружина чоловікового брата, переїздить до Львова. Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла попрощатися. Але вона відповіла відмовою і до кінця свого життя шкодувала, що не виконала останнього бажання людини, яку так пристрасно любила, яка принесла їй стільки радості і страждань. Весною 1935 року Ольга злягла, а 30 травня її не стало. Перед смертю вона слізно просила Михайлину, аби та вволила її останню волю: листи від нього, перев'язані голубою стрічкою, нехай покладе у труну, під голову. Воля Ольги була виконана. Після смерті Ольги пішли з життя або виїхали на чужину ті, хто міг би про неї та її єдину любов щось оповісти. 25 грудня 1943 року в ту саму могилу, де спочивала Ольга, опустили домовину внучки Оксани. На початку 1946 року помирає дочка Ольги Олена, через кілька місяців — її чоловік, а ще через деякий час — внук Володимир. Євхимія Окружна, служниця Рошкевичів, побудувала пам'ятник на могилі Ольги. Незабаром померла і вона, а пам'ятник розсипався (пізніше пам'ятник було поновлено). Дослідник епістолярія. Я хотів би дещо додати. Сьогодні я виступаю як дослідник Франкового епістолярія. Я знайшов кілька листів Франка до Ольги, коли вона ще була незаміжня (сьогодні вже вони цитувалися). Навіть після одруження Іван Франко листується з Ольгою, підтримує перші кроки молодої жінки в літературі. Ось один із таких листів. „Кохана Олю! Не можу не писати Тобі хоч кілька слів. Не знаю, чи дійде до Тебе мій лист, та все одно пишу. Ти сама знаєш, що приємніше і легше живеться, хоч і не разом, коли знаєш, що не з чиїхось рук їси і маєш власну волю в усьому. Єдина, не заказана і доступна для Тебе дорога — письменницька. Ти ще не знаєш, що можеш на цій дорозі зробити. Але я впевнений, що ти зробиш великий вплив на інших жінок. І моя рука, оскільки на початку це буде потрібно, ніколи не відмовиться допомогти тобі. При щирій любові наше щастя повинно рости, не зменшуватись!

Нічого тужити за минулим! Ми молоді, світ ще усміхається нам, — жити хороше, любити хороше! Я думаю, що кохання — це дар безцінний і до того ж довічний. Щаслива зустріч може мати трагічне завершення, кохану людину можна втратити, але назавжди залишається пам'ять почуття, котра іноді триваліша за саме кохання. Учитель. Про цей період життя поета ми довідуємося також з роману „Терен на шляху” Петра Колесника, що вийшов у Львові 1960 року. (Учні інсценізують уривок з книги П. Колесника.) — Здрастуй, Олю. Ніби ти і ніби не ти. Дуже змінилась. А в чому. Не можу сказати. Трохи поблідла. — Я назвала своїм мужем тебе. Вийшла заміж за іншого, а мріяла про зустріч з тобою, як в'язень мріє про волю. — Мила моя!

Не слід лукавити зо мною. Я нетямущий був, коли ми полюбились. Неначе правдою самою, мов золотом, очищеним в огні, я величавсь тобою, твоєю любов'ю. Я вірив, що любов дасть сили тобі звільнитися від пут і стати моєю дружиною, другом, товаришем. Я певен був, що ти не злякаєшся важкої путі, на яку я вступив раз назавжди. Але ти злякалась. — Я не лукавила з тобою, Іванку мій! Я вірила в майбутнє, мною керувала щира любов до тебе. Ти думаєш, що я не мучилась, не плакала ночами, поки не зважилась вийти за другого?

Не я лукавила з тобою. Все лукавство в жорстоких умовах нашого життя. Вони розлучили нас, через них ми пішли дорогами різними. Але любов, нашу любов — хто її може у нас відібрати? Хто?

Учень (від автора). Іван подумав: „Хто може відібрати? Ніхто. Вона сама згасла. Одружившись, Ольга піде битою дорогою, якою йшли тисячі жінок. Час все зруйнує. Обсядуть її діти, щоденні турботи, і гнила твань дрібниць покриє всі надії. Юна любов зів'яне, як вирвана з грядки квітка, і нагадуватиме про себе тільки у сні.” Учитель. Пам'ять першого кохання зостанеться з Франком на все життя, допоможе в нелегкій справі виховання власних почуттів. Ідеал не перестає бути ідеалом, навіть якщо його втрачають. Франко буде писати про жіночі образи в галицьких народних піснях, а єством відчуватиме присутність Ольги. Коли чуття брало гору над розумом, усі жінки ставали схожими на неї. Для нього вона буде Анною в „Украденому щасті”. — Хто та „гордая княгиня”, якій присвячено другу частину повісті?

(Юзефа Дзвонковська). У листі Івана Франка до.Кримського читаємо: „Велике враження зробила на мене знайомість з одною полькою — Йосифою Дзвонковською. Я хотів женитися з нею, та вона, чуючи в собі початки сухіт, відправила мене і кілька рік пізніше вмерла, як народна вчителька. ” Про стосунки письменника з цією дівчиною йдеться в другій частині повісті-есе Р. Горака. Які стосунки єднали її і поета? Повідомлення учнів другої групи за другою частиною повісті-есе Романа Горака. Учень 1. У Нагуєвичах Франкові було дуже важко. Рідне село не дало йому захисту. Ольга Рошкевич втрачена назавжди. Немає ні матері, ні батька. Замінили їх мачуха і вітчим, який не раз радив Франкові взяти ціп і працювати, якщо той не може втриматися між панами. Михайло Павлик наполягав на організації спільного господарства. Поїхавши у Дрогобич, Франко одержує паспорт. З паспортом він їде в Станіслав, щоб зібрати матеріал про еміграцію, гуртки, повстання. Тут він знайомиться із Юзефою Дзвонковською. Це вродлива, розумна дівчина, в яку закохані деякі гуртківці, але вона нікому не відповідає взаємністю. На Франка вона справила сильне враження. Він покохав її. Вони писали одне одному листи. Якось у листі Франко звернувся до її матері, Антоніни Дзвонковської, просячи руки Юзефи. З відповіді Франко зрозумів, що дівчина відмовила йому. В Юзефу також був закоханий Фелікс Даминський, який ревнував її до Франка. Фелікс писав листи Франкові, в яких говорилося про Дзвонковську. Юзефа хворіла на туберкульоз і тому відмовляла всім, але знав про це лише Франко. Учень 2. Франко все ще сподівався, що спільне господарство з Павликом вдасться налагодити. До спілки він хотів залучити і матір Юзефи. Спочатку Антоніна Дзвонковська не погоджувалася, але через деякий час несподівано пристає на цю пропозицію. Отримавши солідну позику, вона вирішила вкласти гроші в спілку. Франко не поспішав з приїздом. Антоніна Дзвонковська звертається до Фелікса, а той просить Франка приїхати до Станіслава. Іван повідомляє Павлика про наступний раунд переговорів відносно комуни, а той, у свою чергу, повідомляє Драгоманова. Драгоманов підтримав ідею і порадив їм обов'язково організувати спільне діло, щоб мати з чого жити, а відповідно, й стати на ноги. Але, відмовивши Франкові, Антоніна продає свій маєток, і на цьому історія з комуною закінчується. Учень 3. Проте Франко не поривав стосунків з Юзефою. Він сказав, що допоможе їй спробувати сили в літературі, спочатку перекладачкою, а потім письменницею. Вона пообіцяла, що візьметься за роботу, але її зацікавили суспільні питання. Останні роки свого життя вона вирішила присвятити освіті. Стала народною вчителькою. Після 1885 року сліди Юзефи загубилися. І лише недавно вдалося встановити, що вона вчителювала недалеко від Станіслава, у селі Княгиничах. У неї була надія, що чисте повітря допоможе побороти хворобу. Дівчина померла від паралічу, але Франко вважав, що від туберкульозу. її могилу віднайшли на кладовищі в Івано-Франківську, і з надмогильної плити ми знаємо дати народження і смерті: 1862—1892 pp. Вона прожила лише тридцять років. Дослідник епістолярія. Ярослав Ярош у статті „Червоні маки у русому волоссі, або Друга Франкова зоря” наводить нам тексти двох листів Юзефи до Івана Франка. „Високоповсяжний пане Франко! Наскільки знаю Вас особисто із листів, я ціню шляхетний Ваш характер і маю щире співчуття до Вас. Я знаю, як багато Ви перестраждали поміж несприятливих обставин і відсутності громадського життя, відповідного Вашим прагненням. Але поза тим симпатії, які маю до Вас, не є такого характеру, щоб на них можна було уґрунтувати згаданий союз. По-моєму, щира і правдива дружба, оперта на спільність прагнень, — цього було б досить. ” Дослідник епістолярія. Він був обурений. Згодом вона пише: „Пане, прикре враження справив на мене Ваш лист. Думаю, якби Ви перечитали його зі спокоєм та уважністю, то не надіслали б. Знаючи, однак, причини, які змусили Вас написати його, гніватись не можу. Не знаю, на якій підставі обвинувачуєте мене в кастовості, якої і сліду нема в моїм поводженні. Знаю, що польської національності, але ж до українського народу, хоч його мало знаю, прив'язалася щиро. Великим для мене було б задоволенням, якби могла довідатись, на основі чого Ви зробили висновок про мою гордість і аристократичні капризи. На згадку ж про мою небезсторонність до успіхів у високих сферах мимоволі хочу сміятись. Людей, а особливо чесних, ціную більше ніж зірки, не тягнучись при тому до жодної з них. ” Учитель. Відійшла в минуле Ольга!

Не прийняла його любові Юзефа, якої вже теж немає на світі. Лиш біль страшний, пекучий в серці там Все заповнив, усю мою істоту. Де ж порятунок?

Франко так вірив, що любов врятує його від отих земних незгод. Отже, прощай Ольго, прощай, Юзефо. — Хто та жінка, від якої „І очам приємно” для поета?

(Целіна Журовська-Зигмунтовська). Учитель. Звернемося знову до листа, написаного. Кримському: „Фатальне для мене було те, що вже листуючись з моєю теперешньою жінкою, я здалека пізнав одну панночку польку і закохався в неї. От ся любов перемучила мене. її впливом були мої писання „Маніпулянтка”, „Зів'яле листя”, дві п'єски в „Ізмарагді. ” Роман Горак розповідає і про цю сторінку життя І. Франка. Як саме?

Послухаємо третю групу. Повідомлення учнів третьої групи за III частиною повісті-есе Романа Горака. Учень 1. Франко зізнався, що через цю жінку з'явилося „Зів'яле листя”. Широкому колу читачів про Целіну вперше оповів син Франка Тарас у книжці „Про батька”. Після Целіни Зигмунтовської залишилося вісім листів до Франка та невеликий портретик. У 1887 році редакція однієї з газет оголосила кон-курс на кращий прозовий твір. Франко подав повість „Лель і Полель”. Прототипом образу Регіни була Целіна. Зигмунтовська (у дівоцтві — Журовська) завжди твердила, що Франко буквально її переслідував. Вона йде з роботи, а він за нею. Вона зупиниться — і він зупиниться. Потім Франко зник. Але одного дня він з'явився в супроводі якоїсь жінки. Вони стояли збоку і, поглядаючи на Целіну, щось говорили. Товаришки по роботі сказали, що то дружина Франка. Панна Целя полегшено зітхнула: нарешті буде мати спокій. Учень 2. На початку 1890 року Целіна Журовська виїхала зі Львова. У квітні перемишльська газета повідомила про шлюб Яна Добржанського, магістратського секретаря, з панною Журовською. 1896 року Целіна знову з'явилася у Львові. Сама, без чоловіка. Лише тепер Франко довідався правду. Целіна не була тоді ще заміжня, то йшлося про якусь іншу Журовську. Збірка поезій „Зів'яле листя” вийшла 1896 року. Цього ж року Целіна взяла шлюб із Здіславом Зигмунтовським, який був значно старшим від неї. Через багато років, під час хвороби дружини Франка, Целіна сім місяців житиме в їхньому домі, доглядаючи за дітьми. Якось на зборах у Львівському університеті Петро Франко, згадуючи про останні роки батька, сказав, що в залі є жінка, яка під час хвороби Ольги Федорівни замінила їм маму. Він говорив про неї дуже приязно. Учитель. Послухаймо поезію „Моїй не моїй”, яка присвячена Целіні Журовській (збірка „Мій Ізмарагд”). Учитель. Раджу вам ще прочитати „Перехресні стежки” та „Лель і Полель”. Прототипом героїнь повістей, кожну з яких Франко назвав Регіною, є також Целіна Журовська. Мотив смутку від нерозділеного кохання, туги за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, вплітається у жмутки „Зів'ялого листя”. Він не знав, як втішити цей біль. Його любов, що народилася колись давно в Лолині, промайнула холодною тінню в Юзефі Дзвонковській, щоб весь біль, муки, радість, горіння вселити в особу Целіни Зигмунтовської. Чи вина її в цьому? — А найкращим другом Франка була „жінка; котра була поруч”. Хто це? Що нам відомо з повісті про неї та її життя поруч із чоловіком? Повідомлення учнів четвертої групи за IV частиною повісті-есе Романа Горака. Учень 1. У березні 1885 року в Києві Франко знайомиться з Ольгою Хоружинською. Це була розвинена і освічена дівчина з демократичними поглядами, привітна і дотепна. Франко дивився на неї, як на жінку-друга, товариша та сподвижника в боротьбі. Восени цього ж року він пише Ользі лист з проханням стати його дружиною. Із листування Ольги та Франка відомо, що він не кохав її так, як кохав Рошкевич. Ольга це також знала, але вона любила його і тому погодилась. 16 травня 1886 року в Павлівській церкві відбувся шлюб І. Франка з О. Хоружинською. Нареченій було 22 роки, а Франкові 30. Учень 2. Львів одруження Франка з „малороскою” зустрів неприязно. Молоді оселилися у „ партеровій кам'яниці”, де було дві кімнати і кухня. 1887 року у них народжується син Андрій, 1889 — Тарас, 1890 — Петро, 1892 — дочка Ганна. Сім'я жила дуже бідно. Ольга була вірною дружиною, багато до-помагала своєму чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Франко починає писати дисертацію, Ольга з дітьми їде в Нагуєвичі. Діти хворіють, немає за що жи-ти, але вона справляється з усім. У Франка з'являються перші ознаки хронічного поліартриту. Він збирається працювати у Львівському університеті, але дорога до університету йому назавжди закрита. Учень 3. Для Ольги то був крах. їй було важко і фізично, і духовно, зникли всі надії на краще. Події цих років порушують її психіку. У 1900 році їй виповнюється 36. її оперували, але невдало, почалися напади божевілля. У 1913 році помирає їхній старший син Андрій. Наприкінці наступного року Франко змушений віддати дружину до закладу божевільних, звідки вона виходить у 1918 році. В останні роки життя зустрічалася з Ольгою Рошкевич, Целіною Зигмунтовською. Жінки згадували минуле і Івана Франка. 17 липня 1941 року її не стало. Похована вона на Личаківському кладовищі поряд із Франком. Учитель. Кохання. Воно існує, мабуть, відтоді, як на землі з'явилася людина. Тема кохання — чистого, благородного почуття — вічна тема в літературі. Недарма в народі кажуть: „Світ постав з любові”. Трагічна любов Франка завдала страждань його романтичній і вразливій душі, але й збагатила світову поезію шедеврами інтимної лірики, які знаходимо у збірці „Зів'яле листя”. Вічна загадка любові, життя люблячого серця, різні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поезії. Скільки чарівних віршів, що вражають щирістю почуттів і збагачують нашу душу, написано поетами різних часів і народів. Хто перелічить ті мистецькі шедеври, що створило людство, оспівуючи любов?

Учень 1. Першим в історії західноєвропейської літератури письменником, що вустами ліричного героя не лише розповів світові історію свого кохання, а й відкрив перед читачем найпотаємніше почуття, став Данте Алігієрі, автор славетної „Божественної комедії”. У І. Франка, дослідника й перекладача творів великого італійця, читаємо: „Маючи дев'ять літ, Данте побачив раз на вулиці дівчину, роком молодшу від нього, в суконці, червоній як кров. У тій хвилі дух життя, що пробуває в найтайнішій комірці серця, почав тремтіти так сильно, що в найтихіших пульсах видавався мені страшним”. Потім він бачив її часто, аж одного разу, коли вже мав 18 літ, побачив її одягнену в пребілу сукню; вона обернула свої очі в його бік і поздоровила чемно з невимовною ласкавістю. ” Так почалася найвідоміша в світі історія кохання поета до жінки. Знову читаємо в І. Франка: „Хто була та пані, що першою своєю появою збудила в серці 9-літнього хлопця таку могутню пристрасть і зробилася провідною звіздою цілого його життя?. Се була молода Беатріче, дочка якогось флорентійського патриція, що пізніше вийшла заміж і вмерла 1290 року, проживши 24 роки”. Після смерті Беатріче Данте пише автобіографічну повість „Нове життя”. До неї включає ЗО поезій, що розповідають про його кохання, мрії, а також про страждання, пов'язані зі смертю Беатріче. Так історія одного погляду та одного вітання перетворилася під пером майстра на прояв палкого почуття захоплення жінкою, на гімн духовній сутності людини. Учень 2. Через півстоліття після знаменної події в житті Данте, 6 квітня 1327 року, інший великий італієць Франческо Петрарка зустрів в авіньйонській церкві Св. Клари чарівну молоду жінку, почуття до якої, оспіване пізніше в численних поезіях, стало сенсом його життя й принесло йому світову славу. З творів Петрарки відомо, що Лаура не тільки не відповідала йому взаємністю, а вони навіть не були близько знайомі. Тому кохання поета до незнайомої заміжньої жінки безнадійне. Лаура у 18-річному віці вийшла заміж за дворянина, стала матір'ю 11 дітей і померла під час епідемії чуми. Але її чарівний образ, поетично відтворений Петраркою, пережив століття. Учень 3. Майже через два з половиною століття після появи „Книги пісень” Петрарки великий англієць Вільям Шекспір у знаменитому 130 сонеті змалював зовсім інший портрет коханої жінки. Правда, ім'я її точ-но невідоме. „Смаглявою леді” назвав її англійський драматург XX століття Б. Шоу. Не тільки земною кра-сою відрізняється вона від своїх „попередниць” — Беатріче та Лаури. І вчинки її далекі від янгольських : Ця жінка здатна зрадити, але ліричний герой вибачає всі гріхи своїй Смаглявій леді і продовжує її кохати. Так свої сонети Шекспір перетворив на монолог ліричного героя про життя людського серця, яке любить і страждає. Учитель. Наприкінці XIX століття власний варіант ліричної драми кохання представив світові і великий українець Іван Франко. „Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувств і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові/співцеві кохання і настроїв”, — писав М. Коцюбинський. 60 поезій, у яких ліричний герой розповідає про муки свого нерозділеного почуття, він об'єднав у три цикли („жмутки”) і дав збірці назву „Зів'яле листя”, яка до сьогодні викликає дискусії серед франкознавців. У 1896 році вийшла збірка поезій І. Франка, яка ще й до сьогодні викликає дискусії серед франкознавців. Причиною цих суперечок був сам автор, який до першого видання (1896р.) додав у вигляді передмови щоденник юнака, що пішов з життя через нерозділене кохання. А вже у другому виданні, яке побачило світ у 1911 році, сам Іван Якович говорить, що поезія його власна, а не того самогубця, і що цей щоденник взагалі є літературною містифікацією. І ось постало питання: чи існував цей щоденник насправді? Виявляється, що існував, і підтвердженням цьому є нарис Уляни Кравченко „Перший рік практики. Шкільний рік 1881/82” з циклу „Спогади вчительки”, який друкував журнал „Дзвін”. У мемуарах письменниці не лише змальовується життя молодої дівчини під час першої її практики на Львівщині, а й показано взаємини особистого характеру. Серед численних прихильників Юлії Шнайдер (справжнє ім'я та прізвище поетеси Уляни Кравченко) був і автор щоденника, що нас цікавить, — двадцятирічний учитель Супрун. Після відмови Уляни одружитися він надіслав їй любовного листа — щоденника, а сам зник з містечка. У зізнаннях усних і щоденникових юнак погрожував самогубством, але Уляна не знає ні про подальшу долю хлопця, ні про те, чи спробував він вкоротити собі віку. І ось цей щоденник потрапляє до рук І. Франка, де він власноручно робить помітку польською мовою, яка в перекладі звучить так: Учитель. Франко висловив надію, що й сучасне покоління, можливо, знайде в цих віршах таке, що відгукнеться в душі зовсім не песимістичними тонами. Сьогодні ми спробуємо знайти відповідь і на таке питання: чому збірку „Зів'яле листя” називають ліричною драмою? Сподіваюсь, що вам допоможе поетично-музична інсценізація „Тричі мені являлася любов”, яку ви підготували. Дійові особи: Супрун, Франко, двоє ведучих, чотири музи, Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Ольга Хоружинська, Целіна Журовська, тітка Целіни. У кутку стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому стоїть підсвічник. У глибині кімнати три стільці (за кількістю жінок). На стільці сидить двадцятирічний учитель Супрун і пише щось у щоденнику, окремі речення коментуючи вголос. На обличчі печаль і страждання, в очах порожнеча. „Те, що пишу, — то буде останній відблиск мого життя. Маючи непохитне рішення залишити цей нужденний світ, присвячую цих кілька слів моїй обожнюваній; там буде, щоправда, багато гіркоти й терпкості, однак на істоту, серце якої сковане кригою, мов панциром, це не повинно зробити ніякого враження. ” (встає і починає ходити). 1 -й ведучий (читає під музику). Молодість, весна і кохання! Три спокуси людського життя — три принадні сестри, увінчані квітами, вінчають молоде чоло людини. Де тільки появляються вони разом, там відразу вже є четверта — поезія, і коли б ми три перші уявили собі в матеріальних постатях, поезія була б полум'яним духом Пігмаліона, котрий оживляє їх. (Супрун читає вірша. Потім залишає свій щоденник на землі і потихеньку виходить.) (Звучить повільна мелодія. Входить Іван Франко, підбирає щоденник. Повільно його гортає. Запалюючи свічки, сідає за стіл читати.) Ведуча. Сліди перечитання щоденника Супруна своєрідно позначилися на „Зів'ялому листі”. Між щоденником самогубця і „Ліричною драмою” — Франковою збіркою — текстуальних збігів майже немає. Характерний відгомін „людського документа” відчувається в „Зів'ялому листі” на рівні концепцій книги (діалектика буття і смерті, їх взаємопереходи), на рівні жанрово-композиційної структури („Зів'яле листя” можна теж назвати лірико-трагічним щоденником). Початок 1880 року був особливо важким для Франка. Він втратив назавжди Ольгу Рошкевич, ту єдину, без котрої не уявляв собі свого майбутнього. Франко відчував себе спустошеним і неспроможним далі не тільки боротись, а й жити. Не міг забути Ольги, хоч розумів, що вийшла вона заміж лише для того, щоб бути вільною. Ольга була його мрією, а мрії завжди залишаються мріями. (Тиха музика). (Франко сидить за столом і читає щойно написаного вірша, а в цей час виходить перша жінка і сідає на стілець.) Ведуча. Друзі Франка постійно згадують одне й те ж ім'я — Юзефи Дзвонковської. їхні розмови свідчать про те, що Юзефа надзвичайно вродлива, розумна дівчина з досить-таки передовими й оригінальними поглядами. На Франка шляхтянка справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум. Після Ольги Рошкевич Юзефа була саме тією жінкою, яка могла б йти поруч, тобто могла стати його дружиною. На жаль, не вдалося знайти до цього часу ні одного листа, котрі писав Франко до неї. Про зміст цих листів можна лише здогадуватися з відповідей Франку. Відмова Юзефи вразила його. Спочатку він думав, що аристократичне походження заважає їй поріднитися з ним, тому звинувачує її в цьому. Ведучий. У травні 1886 року І.Франко вдруге приїхав до Києва, маючи намір одружитися з Ольгою Хоружинською. Він оселився у помешканні власника „Мінеральних вод”, галицького емігранта Качали, використовуючи час не тільки на женихання, але й студіювання наукових матеріалів. Наприкінці травня відбулося вінчання. Перша Муза, вийшовши на середину сцени, читає вірш „Моїй дружині”. Жінка, яка виходить у момент читання, стає за спиною в Івана Яковича, наче його тінь. Ведуча. Ольга Федорівна була доброю матір'ю, вірною дружиною, невтомною помічницею Івана Яковича. Допомагала йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал „Житє і слово”. На свій кошт вона опублікувала книжку Франка „В поті чола” і вдруге збірку „З вершин і низин”. Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Здавалося б, що саме їй і були адресовані любовні гімни. Але. (мелодія). Ведучий. Це перша і далеко не остання поезія, яку Іван Франко присвятив Целіні Журовській (Зигмунтовській). Звучить запис вірша „Чого являєшся мені. ” Входить панянка в гарній сукні і похапцем відкриває конверт. Дістає звідти листа і з хвилюванням читає : Целіна повільно зминає листок, продовжує тримати його в руках. Сівши на стілець, вона відкидається назад і дивиться вдалечінь. До неї підходить тітка, яка намагається переконати племінницю у марності таких переживань. Тітка Целіни. Целіно, віддай мені ці всі листки, вони тобі зовсім не потрібні. Невже ти не бачиш, що цей Франко тобі зовсім не пара. Ти повинна вийти заміж за чоловіка, який забезпечить тебе і твоїх дітей. Крім того, Целіно, ти на державній службі і маєш декрет, який при одруженні втратиш. Бо ж ти сама прекрасно знаєш, що закони Австрії не дозволяють заміжнім жінкам працювати на службі. Встає із-за столу і підносить до свічки щойно прочитаного вірша, який горить на підносі (фоном є музика). Друга, третя і четверта музи (стають позаду жінок і читають вірш „Тричі мені являлася любов”). Ведуча. Під тягарем життєвих обставин сорокарічний поет втомився, знесилився, почувався „зраненим звірем”, що „тікає у нетрі, щоб у своїй берлозі здихати”. Ведучий. Такий емоційний стан був обумовлений фактами і особистого, і громадського життя. Іван Франко пережив напад важкої недуги, що підточила його фізично, любовна ж драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Ведуча. Тричі йому „являлася любов”, тричі „в руці від раю ключ держала”, і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі „невтишиму тоску”, засипавши снігом сподіване: „Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла” (звучить музика). (Три „жмутки” — це три дії, зміст яких — життя і невдале кохання ліричного героя, конфлікт надзвийчайно напружений: адже тричі йому „являлася любов”, і втретє він зайшов так далеко, що зневірився у всьому, прокляв життя. І проклявши, покінчив життя самогубством. І формою вислову думки (монолог)”Зів'яле листя” теж нагадує драматичний твір. Драматизм цей близький до народної пісні). — Кому адресовані згадані сьогодні вірші?

Чи можна назвати „Зів'яле листя” автобіографічною збіркою? (Автобіографічні мотиви посідають у збірці чільне місце, але це не означає, що її героєм слід бачити самого поета. Отож не слід ототожнювати ліричного героя з автором, тому що митець має право на певні художні узагальнення, домисел. Хоч вірші Франка і мають своїх прототипів, але, як справедливо відзначають дослідники, поет створив у збірці узагальнений і досить абстрактний образ жінки. Одна „лілея біла”, „мов метелик”, „невинна, як дитина”; друга — „гордая княгиня”, „тиха та сумна”, „мов святиня”; третя — „женщина чи звір”, „сфінкс”, „мара”, „з гострими кігтями”. А ми бачимо одну, така сила майстерності Франкової, що перед нами не три особи, а три силуети однієї і тієї жіночої постаті, три грані одного крила. В одному образі, як в усмішці Джоконди, безліч відтінків гордості і гіркоти, непорочності і розуму, стриманої одержимості і прихованої іронії). (Якщо в першому „жмутку” переважають життєстверджуючі мотиви, то в другому — вони слабнуть, а в третьому герой розуміє, що „стелиться. в безодню шлях”. У цьому спалаху почуттів людина згоряє та загартовується, стає благороднішою її душа. Провідна тема цих поезій — трагічні переживання поета, зумовлені тяжкими умовами життя та нерозділеним коханням. У відчаї ліричний герой вирішує піти з життя. Біль, жаль, туга, сум). Учитель. Автор зі всією щирістю передав стан душі закоханої людини. Поет доводить, що кохання — найкращий скарб молодої душі, його не можна „розтратити марно, без тями”. Освідчуючись у коханні, ліричний герой обіцяє: Справді, інтимні вірші Франка „самі просяться в музику” (М. Коцюбинський). Мелодії до них створили М. Лисенко („Безмежнеє поле”, „Я не кляв тебе, о зоре”), П. Майборода („Не минай з погордою”), Данькевич („Чого являєшся мені. ”). Звучать аудіозаписи пісень „Ой ти, дівчино, з горіха зерня” (Кос-Анатольський), „Червона калино, чого в лузі гнешся?” Учитель. Чому, на вашу думку, ці твори стали популярними піснями і на крилах музики линуть до сердець людських? (Очевидно, тому, що в них поет висловив найсокровенніші почуття і думи людини і зробив це високо-художньо, поетично. Ці твори — найніжніші порухи чутливої його душі, вони його „тихе зітхання!

Незгоєні рани, невтишені жалі, завмерлеє в серці кохання”. Ось що робить з людиною кохання. Воно дає їй натхнення, творчу наснагу, людина під впливом його всесильних чарів стає поетом. Так, так, кожний закоханий — поет, тільки не кожен може це передати віршами). — Свідченням чого, на вашу думку, є вірші із „Зів'ялого листя”: слабкої волі чи сили духу?

(Франко не побоявся видатися слабким — найбільші таємниці своєї душі довірив світові, нам з вами. Це — ознака не слабкості, в якій звинувачували поета окремі сучасники, а духовної сили. Бо знав митець: люди смертні, та вічним є кохання — і взаємне, щасливе, і нерозділене, стражденне. Тому й сьогодні, через багато літ з часу появи, хвилюють нас правдиві і щемні поетичні рядки „Зів'ялого листя”). — Франко, як і його ліричний герой, теж кохав, теж страждав і зневірювався. Той біль треба було виповісти, висповідати душу — і поет не побоявся це зробити. Він жив, він мусив жити, бо таке палке серце не має права на душевну безнадію. Спасибі поетові за те, що умів так кохати і мав талант донести до людей свої почуття, спасибі за те, що створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно. У своїй знаменитій книзі „Что движет солнце и светила” Євген Богат розповідає повчальну історію. В Канаді зграї птахів постійно розбивалися вночі об високу освітлену телебашту. Щоб запобігти загибелі птахів, вогні згасили. „Треба бути яскравими, але не треба, щоб об тебе розбивались. І зараз шукає Ізольду Тристан, і пам'ятає чудову миттєвість Пушкін. Інколи цей світ посилає нам послів, ми їх, на жаль, часто не впізнаємо. Це ті, хто нас любить. Це — люблячі нас. Не впізнаючи, ми нехтуємо і світом, який їх нам послав”. Будьмо ж уважними до людей, які нас оточують!

А особливо до тих, хто нас любить. Поважаймо їхні почуття. Тільки так кожен із нас може розраховувати на те, що і його відкрите серце не буде скривджене й зневажене. 2. Написати невеликий твір на одну з тем: „Зів'яле листя у серці й пам'яті Івана Франка”, „Мої роздуми над ліричною драмою Івана Франка”. Читаючи цю збірку, розумієш: в "ліричній драмі" немає цільного жіночого характеру. Героїня збірки з'являється то загадковою незнайомкою, то легковажною красунею, а найчастіше вродливою, наче перенесеною з народних пісень дівчиною. Чарівний образ дівчини, що є джерелом і радості, і муки ліричного героя, змальовує поет у вірші "Ой ти, дівчино, з горіха зерня. ". Вродою дівчина - "з горіха зерня", а серцем - "колюче терня". Уста її - тиха молитва, а слово - "гостре, як бритва". Темніші від ночі очі коханої, а сама вона "ясная зоря". Це незвичайна врода дівчини бентежить душу закоханого юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає на серце. І все ж таки кохання підтримує ліричного героя, надає йому натхнення, творчої наснаги і сили. Я понесу тебе. У народі кажуть: "Світ постав з любові". Саме так. Кохання існує на землі здавна. Розділене воно чи ні, але все одно робить людину чистішою, благороднішою, кращою, надихає на найвеличніші подвиги й звершення. І саме таке кохання оспівав І. Франко у найгеніальнішому зі своїх творінь - збірці "Зів'яле листя", цих "хвилюючих писаних кров'ю серця рядках". Ліричний герой — людина сильного характеру та ніжної душі. Три недолі стоять на шляху закоханого: "м'яке серце", "хлопський рід", "горда душа". Особисті переживання героя автор підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Ліричний герой не капітулює перед супротивником — він впевнений у своїй правоті.Якщо герой збірок "З вершин і низин" та "Зів'яле листя" був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки "Мій Ізмарагд" урівноважений, спокійний і розсудливий.Мотиви лірики Ф. — це сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у своїх почуттях. Інтимна лірика – Іван Якович Франко. Нова грань таланту Івана Франка розкрилася у збірці “Зів’яле листя” (1896 p.), яку митець назвав “ліричною драмою”. Цей шедевр інтимної лірики понад сто років бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, і дарує естетичну насолоду. Збірка складається з “трьох жмутків”, де розкривається туга і страждання ліричного героя, породжені складними суспільними та особистими обставинами, непростий перебіг внутрішнього життя закоханого – від зародження почуття до його краху. Неосяжне пісенне багатство українського народу І. Франко відкриває читачеві у вірші “Червона калино, чого в лузі гнешся?”. Пропускаючи образи усної поезії через призму власного інтимного життя, автор надає їм нового звучання. Твір побудований у формі діалогу між калиною та дубом, де дуб виступає символом фізичної сили, а калина – втіленням дівочої краси. Повторення у кожній наступній строфі попереднього непарного рядка посилює мелодійність звучання цього вірша. Зворушливим монологом, що вражає глибоким відображенням внутрішньої боротьби ліричного героя, є поезія “Чого являєшся мені у сні. ”. Автор змальовує трагедію неподіленого кохання, використовуючи сповнені великого душевного болю запитання, епітети та порівняння, що мають здебільшого подвійне психологічне навантаження (німі уста, криниці дно студене, неначе перла у болоті тощо). Ліричний герой драми – людина чуйна, добра, щира і духовно багата, здатна на палке кохання. Кохання окриляє ліричного героя, додає сил у боротьбі і творчості. Але відсутність взаємності боляче вражає юнака і породжує в ньому песимізм. Ототожнення ліричного героя з автором є хибним, адже Франкові не властивий індивідуалізм – риса, що зустрічається у деяких поезіях. Проте автор наголошує на тому, що кожній людині властиві і хвилини слабкості, і розпачу. Після виходу збірки “Зів’яле листя” деякі критики зарахували її автора до декадентів. Гостре заперечення цього твердження знаходимо у вірші-ораторії “Декадент”. Твір має яскраві ознаки публіцистичного стилю, який допомагає глибше розкрити образ поета, життя якого сповнене героїчної праці і боротьби за кращу долю рідного народу: Related posts: Мойсей – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) “Мойсей” Вершиною громадянської лірики Каменяра стала поема “Мойсей” (1905 р.). Для реалізації гостроактуальної суспільно-політичної проблеми Іван Франко обрав біблійну історію пророка Мойсея, який вивів єврейський народ з єгипетської неволі. Як і всі твори Франка, поема спроектована в сучасну авторові українську дійсність. У цьому переконує пролог до твору, безпосередньо звернений дорідного, […]. Скорочено – ДЕКАДЕНТ – ІВАН ФРАНКО Я декадент?

Се новина для мене!

Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: “Ось декадент!” Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нота друга: Надія, воля, радісне чуття. Я […]. Франко Іван Якович Франко Іван Якович (1856-1916) І. Я. Франко народився 27 серпня 1856 р. у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім у Ясениці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рр. – у Дрогобицькій школі василіян, а далі у гімназії, яку закінчив 1875 р. […]. Повість “Перехресні стежки” – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Повість “Перехресні стежки” Особливе місце в творчості Івана Франка посідає соціально-психологічна повість “Перехресні стежки” з життя інтелігенції. Назва твору символізує “перехрещені” життєві шляхи персонажів. Кожен із героїв повісті є носієм сформованого світогляду, має власні плани, інтереси, правила й норми. Перед нами – герої різних статей, різних соціальних верств, професій, врешті […]. Проза – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Проза Важливою гранню творчості І. Франка стала і його проза, у якій письменник уже на початку літературної діяльності задумав створити широку, всеохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу. Гуманістично-просвітительський оптимізм Франкової прози відчувається у творах всіх тематичних груп. А писав митець про сучасне та минуле галицького села (“Добрий заробок”), […]. Драматургія – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Драматургія Цікавою сторінкою творчості І. Франка є драматургія, у якій він знову ж таки розкриває життя різних верств українського суспільства: селян, ремісників, народної інтелігенції. Найбільший інтерес викликає соціально-психологічна драма “Украдене щастя” (1893 p.), написана за сюжетом народної “Пісні про шандаря”. У ній змальовано трагедію особистого життя трьох головних персонажів, у […]. Мій батько був робітник при залізниці. Іван Якович Франко …Під сільською стріхою, в хаті коваля Якова, недалеко од села Нагуєвичі, в Галичині (в Австрії), родився Іван Франко. Сільська дитина росла серед природи. Мале хлоп’ятко по цілих днях бігало по полю, поміж високих лопухів, над невеликою річкою з високими берегами, з кам’янистим дном та з м’якими зеленими водорослями. І все, що воно бачило, здавалось йому […]. Значення творчості – Іван Якович Франко Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) Значення творчості Серед культурно-громадських і політичних діячів слов’янства останньої чверті XIX століття одне з найпочесніших місць належить І. Я. Франкові. Значення його творчості в розвиткові громадської думки виходить далеко за межі України. Провідною ідеєю його складного життя була ідея дружби народів без різниці рас, вір і національностей, у визвольній боротьбі […]. Франко Іван Якович – український письменник, учений Франко Іван Якович (1856-1916) – український письменник, мислитель, учений. Спершу перебував під впливом марксизму, особливо економічного вчення Маркса. Проте згодом критикував його істотні положення. Не поділяв марксистських поглядів щодо рушійних сил суспільного прогресу, засобів перебудови суспільства на соціальних засадах та розуміння сутності соціалізму. Заперечив ідею диктатури пролетаріату як головного засобу перетворення, не сприймав “державного соціалізму”. […]. ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО (1856-1916) Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в присілку Гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська область) у родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко. Раннє дитинство його минуло Під впливом батька – людини простої, але мудрої, відомої у всій окрузі. Кузня старого Яця стояла недалеко від тракту, яким щодня проходило безліч […]. Інтимна лірика Сосюри Володимир Сосюра – знаний в Україні та за її межами поет, якого називають “одним із сузір’я фундаторів української поезії” (Б. Олійник). 1917 року в пресі вперше з’явився його вірш; 1918 року він боєць загону проти гетьманців і німецько-кайзерівських загарбників. Потім Червона армія, а поезія “стала другою натурою”. Того ж року побачила світ збірка віршів “Червона […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика ДПавличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. Інтимна лірика Б. Олійника Інтимна лірика Б. Олійника є одним із найцікавіших і найвагоміших пластів творчого доробку поета. Прекрасні задушевні вірші про щасливе кохання, про біль розлуки, про чарівну любов, що не має меж, про трепетні почуття закоханих знаходимо у різних збірках поета: “Мелодія”, “Гора”, “У дзеркалі слова”, “Я б спокійно лежав під вагою століть… “ У сучасній поезії […]. “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика Дмитра Павличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]. Інтимна лірика Сосюри 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР СОСЮРА Інтимна лірика Сосюри Трохи незручно казати “інтимна лірика” про окремі вірші поета, який відрізняється небувалою відкритістю душі, відвертістю в самовираженні, який не ховає нічого від читача. У цьому нема нічого від “душевного стриптизу”, від колупання на людях гнійних психічних ран. Душа Сосюри – здорова й цільна у […]. Мотиви туги і страждань у збірці “Зів’яле листя” – ІІІ варіант ІВАН ФРАНКО 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант Ліричний герой першої збірки І. Франка “З вершин і низин” – це активний громадський діяч, який не звик до бездіяльності і хоче будь-що вибороти краще майбутнє для свого народу. Але ліричний герой “Зів’ялого листя” є повною протилежністю: він, закоханий без взаємності, не добивається любові дівчини, не хоче […]. “Хто смів сказать, що не богиня ти?” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас Справжнім шедевром є сонет “Сікстинська Мадонна” (1881), викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля “Сікстинська Мадонна” (1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить […]. Іван Франко – Чого являєшся мені у сні (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Чого являєшся мені у сні” 1896 р. Із збірки “Зів’яле листя” Літературний рід: лірика. Вид лірики: інтимна. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив: нерозділене кохання. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка Інтимна лірика Дмитра Павличка Це високе почуття оспівували митці всіх країн та епох. Любов – то дарунок Божий людині. А може, це і особливий дар, талант душі? Бо не кожному дається однаковою мірою. Лише чиста, світла душа здатна до великої, справжньої любові. Тож який треба мати талант, щоб висловити це незбагненне, найпотаємніше з почуттів! Для […]. Інтимна лірика Симоненка Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність його віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з […]. Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (3) Червоне – то любов, А чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) Вже рання творчість Дмитра Павличка вабила чистотою слова. З роками голос поета мужнів, ширшали обрії його тематики, звучання його поезії ставало все більш різноманітним; ліричне перепліталося з іронією, філософський роздум – з патетичним осудом; строфи відливаються і в сонет, і в поему, […]. Інтимна лірика Ліни Костенко Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко Поезія Ліни Костенко надзвичайно м’яка і жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її почуття й думки, що стали мені дуже близькими. Її поезія – це талант, це гармонія. Гармонія мозку і душі, думки і почуття, змісту і форми. Талант поетеси, […]. “Живі, грізні, огромнії сонети” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Живі, грізні, огромнії сонети” (Іван Франко) Перу Франка належать цикли “Вольні сонети”, “Тюремні сонети” – нове естетичне явище у тогочасній українській та європейській ліриці. До Франка поети висвітлювали переважно інтимну тематику. Новаторство його сонета полягає в тому, що митець наповнив класичну форму новим змістом, зокрема змалював життя пролетарів, боротьбу революціонерів […]. Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту-у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбута філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім-серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і несподіваність, загадковість цього феномена тривожить і чарує поета. Любов “виплила з туману… юнацьких несміливих снів”, […]. Інтимна лірика Тараса Шевченка Інтимна лірика Тараса Шевченка Всі ми знаємо, що Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служінню рідній Україні та боротьбі з її пригноблювачами. Він постає для усіх насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героїчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помітити “іншого Шевченка” – тонкого лірика, якому не чуже усе людське, у тому […]. Інтимна лірика Кобзаря – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко Інтимна лірика Кобзаря Земний світ для великого Кобзаря – це світ “широкий та веселий, ясний та глибокий”. І цей світ неможливий без кохання. Духовному ідеалові поета відповідає вірне, щире кохання. Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, над яким невласна навіть смерть: Єсть серце єдине, серденько дівоче, Що плаче, сміється, і […]. Іван Франко – Чого являєшся мені у сні (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Франка “Чого являєшся мені у сні” Вірш “Чого являєшся мені у сні” увійшов до славетної збірки “Зів’яле листя”, створеної 1886 року. Покладений на музику композитором. Данькевичем, він став популярним романсом. Вірш “Чого являєшся мені у сні” – це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, […]. Інтимна лірика. Симоненка – потужне крило його поезії “Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав… ” – це твердження. Симоненка з прологом до створеного ним чаруючого образу коханої. Найбільше сподобався мені його вірш “Вона прийшла”. Це поезія про перше велике, несміливе кохання, що проникає в душу людини, в її зачарований світ. Кохана з’являлася юнакові тільки в романтичних […]. Інтимна лірика. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Інтимна лірика. Симоненка Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка ДМИТРО ПАВЛИЧКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДМИТРО ПАВЛИЧКО Інтимна лірика Дмитра Павличка В українську новітню поезію Дмитро Павличко ввійшов як продовжувач традицій інтимної лірики. Сосюри, перейнятої суспільними мотивами, громадянським звучанням. Інтимна лірика – це насамперед любов у всіх її проявах: від ніжної, вдячної любові до матері, безмежної відданості Батьківщині до трепетного кохання до найкрасивішої […]. Інтимна лірика Дмитра Павличка – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Інтимна лірика Дмитра Павличка Із поезії Дмитра Павличка можна дізнатися багато про життя, погляди та переконання автора. Нужда, тяжка праця, освіта чужою мовою – це його життя. У дитячому серці жила Україна, Материнські веселі і журні пісні, Та за мову мужицьку не раз на коліна […]. Інтимна лірика Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одне мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой порівнює своє почуття кохання з яблуками, які теж […]. Безмежнеє поле в сніжному завою. – ІВАН ФРАНКО Скорочено Безмежнеє поле в сніжному завою. Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, коню, по чистому полю. Як вихор, що тутка гуляє, А чень утечу я від лютого болю, Що серце моє розриває. Коментар У вірші “Безмежнеє поле…” І. Франко змальовує […]. Інтимна лірика Ліни Костенко За багато віків про Кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові і нові слова, ноні відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]. Інтимна лірика Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення […]. Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Інтимна лірика Максима Рильського (за поезією “Яблука доспіли”) Від поезії М. Рильського “Яблука доспіли” віє світлим смутком, печаллю розлуки. Але все одно мотив життєдіяльності, гармонійного єднання людини і природи домінує: Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні вуста. Ліричний герой […]. Інтимна лірика. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні […]. “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) “Драма – моя давня пристрасть”,- зізнавався Іван Франко. У його доробку є п’єси психологічного і суспільного характеру (“Кам’яна душа”, “Послідній крейцер”, “Майстер Чирняк”), комедії (“Учитель”, “Рябина”), історична драма (“Три князі на один престол”, “Сон князя Святослава”), психологічна драма (“Украдене щастя”) та […]. “Я син народу, що вгору йде” (Іван Франко) – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас “Я син народу, що вгору йде” (Іван Франко) У збірці “Мій Ізмарагд” Франко порушує актуальні питання тогочасного життя, поєднавши їх із особистісно-інтимними переживаннями ліричного героя, що по-особливому увиразнює художнє висловлення, робить його щирим і безпосереднім. Гама почуттів поета настільки широка, що охоплює громадянський пафос, реагуючи на виклики життя і змагань […]. Червоне – то любов, а чорне – то журба (Інтимна лірика Дмитра Павличка) (2) “ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ – ТО ЖУРБА” (ІНТИМНА ЛІРИКА ДМИТРА ПАВЛИЧКА) За десятки століть історичного розвитку людство підкорило чимало висот у різних галузях життя. Та нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і неподоланне почуття любові. Служіння їй є вищим змістом людського існування, адже саме воно спричинило духовний злет всесвітньої […]. Тема уроку. Інтимна лірика І. Я. Франка.” Тричі мені являлася любов ” Мета уроку. Мета уроку. Ознайомити учнів з інтимною лірикою поета, його збіркою „Зів’яле листя”, представити учням особистість І.Франка не тільки як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула в житті справжнє кохання, намагатися з’ясувати через духовний світ та спогади про кохання життєву основу інтимної лірики поета, що став в один ряд зі світовими геніями, вчити слухати класичну музику світових геніїв, декламувати вірші; розвивати і виховувати красу взаємин, любов до поетичного і музичного слова, що лине із закоханого серця поета та відомих світових геніїв музики; виховувати почуття любові між дівчиною і хлопцем, любов і зацікавленість до класичної музики. Ознайомившись учора на уроці позакласного читання із повістю Р. Горака „Тричі мені являлася любов” і сьогодні з інтимною лірикою Івана Яковича, ви для себе вибір зробите. Кожна людина сприймає по-своєму рядки, які линули із серця великого Каменяра. Тричі являлася любов Івану Яковичу. Мабуть, тому у збірці”Зів’яле листя” є три жмутки – розділи, які поєднують вірші певного періоду життя митця. Тричі мені являлася любов. Цим рядком починається один із шедеврів ліричної драми „Зів’яле листя”. Він сповнений таїни, котру намагалися розгадати чимало літературознавців: Роман Горак, Іван Денисюк, Михайло Мороз, Петро Колесник – ще далеко не повний перелік. Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі. Тож. „Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом. Ще в гімназії я закохався у дочку одного руського священика, Ольгу Рошкевич. ” (І.Я.Франко) Учень І. Я. Франко, працюючи репетитором у сина сільського священика Михайла Рошкевича, знайомиться з його донькою Ольгою. Дівчина приваблює поета розумом, неабиякою делікатністю в поведін­ці, щирим поглядом великих мудрих очей. Згодом поет палко закохується в Ольгу, дівчина відпові­дає йому взаємністю. Вони проводять багато часу разом. Франко залу­чає Ольгу до літературної діяльності. Врешті-решт, Франко прохає Ольгу стати її нареченою. Батькам дівчини подобається її обранець. Учениця. Ольга Рошкевич пригадує:” Книга, подарована Франком, була першим виявом приязні і почувань Івана Яковича до мене, її я берегла все життя, як спогади про ті світлі і бен­тежні, романтичні та пристрасні дні нашого кохання, сповідань, мрій. У дитинстві нам, дітям священика, заборонялось бавитися з селян­ськими дітьми, ми мали сидіти в покоях, вчитись світських манер та опановувати різні науки, дбали, щоб личко мало білий колір, а не було спалене сонцем, як мужицьке. Що могло нас цікавити ще?

Тільки Іван Якович своїми палкими розмовами про життя народу зумів нас з се­строю Михайлиною повернути обличчям до реального життя, зробив наше життя цікавим, сповненим змісту. А я не могла стямитися від щастя!

Невже Господь такий милостивий до мене? Невже я буду іти пліч-о-пліч все життя з людиною, якою не просто захоплююсь, пова­жаю, а яку до нестями кохаю?

Нещастя впало на нас раптово. (Музика). Фран­ко був заарештований «за соціалізм». В нашім домі було проведено об­шук. По околиці поповзли чутки, що Іван Франко страшний злочинець. Репутація мого шанованого батька катастрофічне падала. А я стала «притчею во язицях». Боже! Ліпше б на мою голову посипались каміння, здається, його удари у мене б стало сили стерпіти. Але злі чутки, облудні плітки, наговори, мовляв: іч яка грамотна, за розумного хотіла вийти за­між — а ледь не вийшла за злочинця, — я не мала сили того винести”. Ольга находить змогу посилати листи Франку. В їх листах ще повно надії на спільне життя і щасливе майбутнє. В кож­ному листі рясніє від слів «кохання», «коханий», «кохана», «любимий». Учень. Час спливає, і Ольга починає боятися за своє щастя. А, може, Іван, зміниться, закине ту свою роботу, щоб тільки могли побратися. Франко не зрозумів Ольги. Він не міг припустити думки, що для свого особистого щастя мав покинути свої переконання. Ольга виходить заміж за Озаркевича, сподіваючись звільнитися від деспотії батька. Для Франка заміжжя Ольги було ударом. «А чи справді-таки Ольга мене любила?» — закрадаються сумніви в душу поета. Учениця Ольга з болем говорить про несправедливість Франка до неї і намагається переконати його в тому, що не фальшивила у своїх почуттях. Учениця. Ольга казала правду, бо любов до Франка вона пронесла в своїм палкім серці через усе життя. В читель. Драма любові Ольги Рошкевич та Івана Франка — типо­ва для минулого. Суспільство відкинуло його від себе, а її посадило біля домашнього вогнища. Обірвалася нитка великої любові, та не згасла сама любов. Вона народила справжні шедеври світової лірики. Іван Франко сплів зі свого болю найкращі поезії. (Музика) ІІ. Чи прихильною була доля до Франка чи ні — судити вам, але вона подарувала йому ще один шанс, надію, сподівання — його дру­ге кохання, яким стала надзвичайно вродлива аристократка Юзефа Дзвонковська. Учень. Сім'я Юзефи Дзвонковської належала до польських емігрантів, тому саме в їхньому будинку з часом почали збиратися ті, хто цікавився темою польської інтелігенції, організувався гурток, до якого входило і чимало українців, серед яких був Іван Якович Франко. Юзефа Дзвонковська була окрасою цього гуртка. Але дехто вважав, що на Юзефу мала великий вплив витончена тітка Текля, яка дивилася на деяких учас­ників гуртка як на звичайнісіньку голоту, хлопів. На Франка Юзефа справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум, зрозумів, що її наліт «польськості» швидко злетить, опаде, а наверх зрине людина, одне слово, Франко покохав її. Мало того, він вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа — саме та жінка, яка мо­же стати його дружиною. І ось приїзд до Дзвонковських. Розмова з Юзефою. Але вона не відповідала на його почуття. Відмова Юзефи вразила його. Він думає, що це аристократичне походження заважає їй порідни­тись із ним. Він звинувачує її в цьому і надсилає їй вірша. Учениця. Не стримує себе Юзефа : «Цей вірш на мене справив прикре враження. Несправед­ливість його гніву змусила написати мені відповідь: «Пане, ви звинува­чуєте мене в кастовості, якої і сліду немає в моїм поводженні. На основі чого ви зробили висновок про мою гордість і аристократичні капризи, може, на основі кількох, кинутих жартома фраз, які ви сприйняли сер­йозно. Тож знайте, що людей, а особливо чесних, я ціную більше, ніж зірки. Щодо національності, то до українського народу, хоч його ще мало знаю, прив'язалася щиро, і вам це відомо. Ви прагнете взяти за дружину особу, яку погано знаєте, до якої не маєте довір'я — згідно з моїми пере­конаннями, — це є легковаження почуттями, яке не принесе нам споді­ваного спокою і щастя. Сердечне вітаю пана. Юзефа». Вчитель. І як далі розгортаються події у життєвій драмі Івана Яковича?

Учениця. Вона не відповіла взаємністю, він страждав. Лиш потім довідався про справжню причину відмови — і в його поезії зринуть кві­ти неминучої розлуки. Юзефа була хвора на туберкульоз. Скоріше чи пізніше хвороба мала привести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Відмовила, як і всім- іншим, хто прохав її руки. Інші не знали нічого, а Франку вона сказала. Чесно і відверто. Вона зреклася від нього заради нього. Я гадаю, він зробив би так само. (Музика) Вчитель. Її могилу віднайшли зовсім недавно на кладовищі в Івано-Франківську. „Юзефа Дзвонковська, 21.10.1862 – 05.05.1892”, - написано на тріснутій і порослій мохом плиті. Всього 30 років життя. Осінь щедро посипає могилу листям. А весною тут зацвітають фіалки. ІІІ. Що ж, посилає Франку доля втретє— випробування чи справжню любов? На це питання, мабуть, не зміг би однозначно від­повісти і сам Іван Якович. Учень. «Фатальне для мене було те, що, вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалека пізнав одну панночку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальніх 10 літ, під її впливом були написані «Маніпулянтка», «Зів'яле листя», дві п'єси в «Ізмарагды» і ненадрукована повість». (Із листа І. Я. Франка до. Ю. Кримського) Вчитель. Особа Целіни Журовської-Зигмунтовської, в яку закохується Франко, зацікавила багатьох. Навколо Франка почали кружляти чутки: «Чи правда, що Зигмунтовська жила в домі поета? Чи через неї з'явилося його “3ів'яле листя». То хто ж вона, оспівана, як ні одна до цього і після цього жінка, в кращих ліричних поезіях Франка?

Хто вона, Целіна Зигмунтовська?

Учень. Широкому колові про Целіну Зигмунтовську вперше оповів син Франка, Тарас, у книзі «Про батька». «Пізнався — писав Та­рас Франко, — Іван Якович з Целіною Зигмунтовською ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконці й обслуговувала публіку. Франко почував себе при ній несміливим, ні постаттю, ні красою не міг її заім­понувати. Його розуму дівчина не бачила, творів не знала і не його слави бажала, а маєтку, якого у Франка не було. Целіна вийшла заміж за по­ліцейського комісара, мала з ним двох дітей і швидко повдовіла». Учения. Целіну виховувала її тітка. Все виховання зводилось до то­го, щоб вигідно вийти заміж. Якщо чоловік матиме гроші і добру посаду, то все буде добре. Цих настанов Целіна дотримувалася протягом свого життя. Целіна згадувала: ”Видаючи кореспонденцію, я часто помічала, що мене «пасе» очима якийсь молодик. Співробітники сказали мені, що це Іван Франко, газетір чи ще щось у цьому роді, тобто людина непевних занять. Потім на мою адресу почали приходити листи від якогось невідомого. Мені подобались ті листи, гарно написані. Одного дня Франко підійшов до мого віконця й запитав, чи буде відповідь на листи невідомого?

Я близько придивилась до Франка. Ні, він мені абсолютно не подобався. Мені завжди подобались брюнети з синіми очима, а Франко був рудий та й прізвище мені його не сподобалось. Він слідував за мною скрізь, як тінь. То тривало мене слово, хотів підступити ближче, годинами вистоював перед моїми вікнами. Потім він зник. Але одного дня знову з'явився на пошті у супроводі якоїсь гaрної брюнетки. Товаришки по роботі сказали, що то дружина Івана Франка. Я полегшено зітхнула: нарешті буду мати спокій. ” І V. Вчитель. Так, дійсно Іван Франко одружується з курсисткою Ольгою Хоружинською, але чи був увінчаний любов'ю той шлюб?

Ні. Поет не може витравити з серця кохання до Целіни, яка раптово виїхала зі Львова. Франко пише їй листи, часто їздить у Перемишль, де на той час живе Целіна, присвячує їй свої вірші. Здається, рана ніби загоїлась, і на­став довгоочікуваний спокій. Зовнішньо він, дійсно, став спокійний, тіль­ки час від часу в його записнику з'являються вірші, подібні до цього. Та несподівано Целіна знову з’ являється у Львові. Приїзд Целіни до Львова знову викликає у Франка неспокій. Біль, розпач, скар­ги на долю тепер сплітаються в одне ціле. Для Целіни ж він нецікавий навіть тепер. Що він, жонатий мужчина, якого обсіли діти, може дати їй?

Та й, окрім того, він русин, українець. Не для неї. І Целіна виходить заміж вдруге за працівника суду — чоловіка видного та багатого. Целіна з чоловіком та дітьми оселяються в гарному будинку, повз який часто ходить у справах Франко. Ось тут моє щастя!

Як низько!

Як близько!

Та як же далеко навіки!

І крається серце, та висохлії сльози, Огнем лиш повіки. Гаряче чоло я, в долоні зціпивши, Втікаю від тихої хати, Мов ранений звір той тікає у нетрі, Щоб в своїй берлозі здихати. Вчитель. Франко пише повісті „Лель і Полель”, „Перехресні стежки”. Прототипом образу Регіни була Целіна Зигмунтовська. Збірка поезій «Зів'яле листя» вийшла Львові 1896 року. У передмові до збірки Іван Франко писав: «Герой отих віршів — чоло­вік слабкої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям та мало спосібний до практичного життя». Хто ж зробив з мужнього Каменяра людину слабкої волі?

Целіна?

У чому її провина?

Провини ніякої немає. Була звичайна жін­ка, яких повний світ. Мала свої плани, свої розрахунки. Чи винна була в тому, що її образ взяв за об'єкт свого «невиплаканого серця» Франко?

Ні. то вже була така його зла доля. (Музика) А хто ж була та, яка подарувала великому поетові чо­тирьох прекрасних дітей, яка розділила з ним всі радощі і біди його, яка зносила глузування і презирство невдоволених нею галичан і яка не заслужила жодного ліричного рядка поезії свого чоловіка?

Франко в жодних своїх спогадах не сказав їй «люблю», «кохаю», вона для нього тільки «жінка, котра була поруч. ». А чи хотілося б кому-небудь із заміжніх жінок почути від власного чоловіка такі слова: «З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба.” Учень. Дружина Івана Франка — Ольга Хоружинська — слобожанка із села Борки, що на Харківщині. Вона часто жила у своїх родичів разом із старшою сестрою Антоніною в селі Тимофіївка, що біля Сум. Пізніше сестра Ольги, Антоніна, влаштовується працювати вчителькою в Сумській гімназії і забирає до себе Ольгу та молодших сестер. Опісля Антоніни вдається влаштовувати Ольгу до Харківського інституту шляхетних дівчат. . Знайомиться Франко зі своєю майбутньою дружиною в Києві. Ольга своєю привітністю впадає в око Франкові. Він теж їй сподобався. Поет прохає Хоружинську вийти за нього заміж, не приховуючи при цьому, що у своїй дружині він хоче бачити перш за все друга. Учениця. А між тим Ольга була весь час поруч зі своїм чоловіком, мусила виховувати чотирьох дітей, терпіти депресії, в які впадав Франко, пропускати повз вуха плітки добродійок про подружню невірність чоловіка і підставляти своє жіноче тендітне плече, коли чоловікові несила було зносити життєві труднощі та негаразди, опинитися з українкою, і то більш осві­ченою, курсисткою.” Певна річ, мій вибір був не архіблискучий і, мавши іншу жінку, я міг би розвинути краще і доконати більшого, ну, та дарма, су­дженої конем не об'їдеш». (Так писав І. Я. Франко до. Ю. Кримського.) Учениця. Ольга все життя жаліла, що одружилася з Франком в трав­ні, бо ж знала недобру прикмету, що ті, що одружуються в травні, — ніколи не матимуть щастя. (Лунає музика.) Після смерті Франка Ольга заслабла. Це було взимку. Вона грала на піаніно. їй марилися білі коні, що мчать її, тендітну панночку з Києва до Львова, аби захистити Франка від отого божевільного світу. Ось вона, повна відчаю і болю, хоче вже спинити їх нестримний біг, та коні вихором промчались по засніженому безмежному полі, не зупиняючись. Вчитель.Геній Франка, власне тим геній, що живе серед нас, у наших думках, переконаннях, допомагає народові осмислити свої історичні кроки в боротьбі за незалежність. А бортьба за кохання? Хто перемагає в ній? Ніхто, бо вона безкінечна. Той, хто відчув її в собі,той навіки полюбив І.Франка, збагатився його любов’ю, яка „мов зарево червоне, займається і знову тоне на дні. ” (Музика). Домашнє завдання: написати про свої враження від збірки „Зів’яле листя”.

інтимна лірика івана франка